ГРАН-ПРІ ЗА ЖІНКУ

Третього березня у столичному академічному театрі зібралися еліта вітчизняного книговидавництва, експерти, автори, перекладачі, журналісти. За визначенням і сферою діяльності — люди розважливі й серйозні. Та раз на рік у них з'являється нагода і можливість бурхливо виявляти свої почуття. Адже рейтинг, який би оцінював максимально велику кіль¬кість книг (2007-го — близько 1000 найменувань), у країні й досі зали¬шається без аналогів. Майже всі присутні в залі знайомі між собою, значна частина підтримує один з одним ділові стосунки, дехто трудиться відразу на кількох фронтах: у видавництві — редактором, у «вільному плаванні» — письменником, в університеті — викладачем, у мас-медіа — рецензентом, а з Центром рейтингових досліджень «Еліт-Профі» співпрацює як експерт. Я знаю, про що кажу: у моєму послужному списку відсутні хіба проби художнього письма.

ПРОЗОРО, ЧЕСНО, БЕЗКОШТОВНО

Справжня велика українська родина: не жадібні, а хазяйновиті, не заздрісні — пильні, не хворі на кумівство — згуртовані. Підсумкам, які оприлюднює «Книга року», довіряють, бо жодних сумнівів: на відміну від промислових рейтингів, тут панують демократизм і справедливість. Свідчу як експерт: жодного разу не було, щоб у процес хто-небудь втручався. Кожен даний тому чи іншому виданню бал — виключно на совісті оцінювача. І повірте, останній не буде ризикувати репутацією задля брата чи свата. Власне реноме дорожче за все. Сам процес виглядає просто. Протягом звітного періоду «Еліт-Профі» збирає подану видавництвами продукцію, розкладає її за номінаціями, а на початку нового року близько тижня науковці, кри¬тики та інший компетентний люд віддають за найкращі книги свої голоси. У великому приміщенні весь пропонований «асортимент» лежить на столах. Приходиш, переглядаєш «свою» номінацію, ліпшим зразкам виставляєш певну кількість очок: від 14 (максимум) до 1 (мінімум) . Критеріїв усього три: новизна твору — оригінальність проекту; художньо-технічний рівень видання; якість редагування і/або перекладу. Переможці визначаються елементарним підрахунком — додаванням балів. Цього сезону, щоправда, було введено додаткові бонуси для тих, хто вже отримали відзнаки конкурсу Форуму книговидавців у Львові, а також Гран-прі виставок «Світ книги» (Харків), «Книжковий світ» (Київ), «Зелена хвиля» (Одеса) та «Книжковий Миколай» (Ужгород). їм доплюсували ще 128 очок.

МАТЕМАТИКА VS ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД

Принцип індивідуальної відповідальності діє, як електронний годинник: чітко доти, поки не підсяде батарейка. Тоді збій системи неминучий. Звісно, казуси трапляються не щоразу, але бувають. Зокрема, цьогорічна цере¬монія ознаменувалася демаршем представників видавництва «Критика» у відповідь на звитягу в номінації «Обрії» (енциклопедичні та довідкові видання) книги Миколи Сухомозського і Надії Аврамчук «Україна у світі», яка з'явилася завдяки одіозній Міжрегіональній академії управління персоналом. Цей вищий навчальний заклад, який на ниві книгодрукування працює надзвичайно плідно, скандально відомий як осередок непримиренної ксенофобії. Відкрийте будь-який розділ його книжкового інтернет-магазину, і побачите достатньо прикладів правдивості цієї тези. Зокрема, Георгій Щокін «Захист нації і держави: доленосні проблеми». В анотації зазначено: «... ви¬світлює гострі проблеми державності в Україні та розкриває загрозливу ідеологію сіонізму. Для широкого кола читачів». Або «Єврейська мафія та її культ» — збірка статей про «різні аспекти прихованої від громадськості організованої єврейської злочинності, в тому числі — ритуальні вбивства». У нав'язуванні ідей, покликаних сіяти в багатонаціональному суспіль¬стві ворожнечу, очільники цього вишу послідовні й наполегливі. Оскільки реклама — двигун прогресу, вони завалюють нечисленні укра¬їнські конкурси, ярмарки і єдиний наш рейтинг своєю «літературою». За словами одного з членів журі львівського Форуму, на вересневому конкурсі всю продукцію МАУП просто не брали до рук. Ніби її не існує. К Натомість експерти «Книжки року» обійняли своєю толерантністю всіх без винятку. Хтось скаже — терпимість. Особисто я вважаю — нерозбірливість.

ПРАВИЛА ГРИ

Протягом тривалого часу залишається незмінним один з головних трендів рейтингу: аби обійти конкурентів, книга має бути солідною і, наче гарний коньяк, витриманою. Менші за 400 сторінок фоліанти до фінішу доживають украй нечасто. А пояснити це легко. Фундаментальність тексту, густе ілюстрування, багаторічна робота автора — доволі переконливі аргументи, аби фахівцеві виправдати власний вибір. Та й значний відсоток видань великого обсягу справді вартий уваги. На словесний мотлох шкода паперу й зусиль, та й імідж для видавництва — штука важлива. Раніше брак кількості претендентів, які справді заслуговують на нагороди, маскували відзначенням антологій, що превалювали не лише в гуманітарних, а й у художніх розділах. Вірна прикмета — у сучасному літературному процесі не все гаразд. Нині серед усіх переможців поодиноко височіє «Філософія права» (ви¬давництво «Основи», 1256 с). Добрий знак — процес пішов на поправку.
Українські видавці продовжують якнайактивніше замальовувати різними фарбами «білі плями» історії, і експерти високо цінують їхню старанність. З усіх переможців не дотичні до повернення боргів минулому лише кілька книг з номінації «Дитяче свято» і збірка поезій Тараса Федюка «Трансністрія» (підрозділ «Сучасна поезія / афористика).
Дотепер прагнення підтримати у видавцях любов до прадавнини і до живильних українських джерел організаторів церемонії нерідко підводило. Зазвичай музичні номери, що прикрашають хід офіційного дійства, не перевершували рівня ридання-рокотання бандур і бардівської пісні. Як люди інтелігентні, видавці чемно слухали. Як особи живі, під кінець могли невдатного артиста й «заплескати» аплодисментами. Нічого страшного, та осад залишався.
А компроміс виявився ось яким: запросили національно свідомих українських рок-музикантів, які шанують рідне слово ділом, і класично вишикували їх за рангом. Розігрівали зал зовсім юні хлопці з гурту «Вперше чую»: в їх репертуарі є композиція, текст якої написано за мотивами українських скоромовок. Драйву додали поліські «фундаменталісти» «Пропала грамота». А справжній вибух стався, коли на сцену вийшли готи з «Кому вниз». Присутні в очікуванні призів і так були заведені, а як почули баладу на вірші Олександра Олеся, неодноразово просили гурт зіграти «на біс».
Ніжний настрій видавців підтримали й призами. Окрім традиційного диплому, переможцям вручали маленький вазончик із фіалками. Директор видавництва «Факт» Леонід Фінкельштейн зібрав зворушливу розсаду квіточок. Йому ж дісталася і найважча (у буквальному сенсі) відзнака - гранітна пірамідка, якою вшанували абсолютного чемпіона серед книжок — монографію Оксани Забужко.

Коментарі

Залиште коментар