МІСТЕРІЯ ПРОСТИХ ІСТИН

Катерина Калитко
М.ІСТЕРІЯ

“М.істерія” Катерини Калитко починається з мандрівки мухи. Її карколомне пересування від смітника до горища спонукає невідривно стежити за зміною “декорацій”. Коли муха потрапляє в кімнату сплячого головного героя повісті фотографа Бранко, вона перестає цікавити автора і нас.
Бранко — творча й беззахисна істота. Йому властива шкідлива звичка — “патологічна схильність до виснажливих почуттів — як залежність від сильних наркотиків і, відповідно, ломка — невміння підтримувати легкі зв’язки без жодних зобов’язань”. Його світлини даються йому дуже легко, люди на них виходять красивими і, основне, подобаються собі. Тому в нього багато замовлень і є можливість пізнавати світ і мандрувати. Однак Бранко експериментує не тільки з фотографіями, а й зі своїм життям. Експеримент полягає у здатності за три дні “запросто зруйнувати власний світ”.
Молода вінничанка Катерина Калитко пропонує для цієї історії некласичний, за її словами, хепі-енд: “Він витягає фотоапарат і присідає на краю пісочниці, в якій бавиться його син. Малий безсовісно й радісно жменями кидає в нього пісок. Бранко дивиться у видошукач. Малий сміється. Бранко сміється. Знято”.
У цій книзі значно більше містерії, аніж істерії, і “містерія Бранкова тчеться з тих простих і вічних істин, що про них якось не заведено говорити у пристойному товаристві...”.
У книзі “М.істерія”, що вийшла у видавництві “Факт”, вміщено також три оповідання — “Спадок білої крові”, “Тут чи з собою”, “Бог у місті”.
“М.істерія” — дебют у прозі авторки, яка була лауреатом премій “Гранослов” та “Смолоскип” за поетичні твори. І дебют цей вдалий. Її проза приваблює не тільки сюжетними колізіями, а й особливостями мови, образності.

Коментарі

Залиште коментар