Рівне/Ровно (Стіна)

Олександр Ірванець – одна з міфологем новітньої української літератури. “Підскарбій БуБаБу” – це звання скаже дуже багато тим, хто хоча б побіжно знайомий із її історією. Письменник, перекладач, журналіст, він уже кілька десятиліть безупинно бере активну участь у літпроцесі, а останні шість років він ще й “граючий тренер” – викладає літературну творчість в Острозькій академії.

Олександр Ірванець – не тільки один із найвідоміших сучасних письменників, чиє «Рівне/Ровно» витримало кілька перевидань і перекладено деякими європейськими мовами. Не тільки Підскарбій БуБаБу, поет, рядки з віршів якого вирізають на партах у ПТУ й університетах. Також Ірванець дуже багато перекладає – з польської, білоруської, російської, поезію, прозу і драматургію, викладає в Острозькій академії. Тож поговорили з ним про Європу й антропологічні особливості росіян, молодше покоління і білоруську Революцію.

Хто такий Олександр Ірванець, довго розповідати не треба: кожен, хто бодай краєм вуха чув про існування у природі сучасної української літератури, знає це прізвище. Хіба що асоціюється воно у читача переважно з поезією або у крайньому разі з прозою та перекладами. А ось про драматургічну іпостась Ірванця поки що відомо менше – проте «талановита людина талановита в усьому», і драматургії він теж не чужий…

Одного разу, поїхавши до Західного Берліна, письменник Ірванець раптом побачив Стіну. Але не берлінський Мур, а Стіну, що розділила Україну й місто Рівне / Ровно на західну та східну частини. Ця візія згодом втілилася у «нібито роман» (вперше на­друкований 2000 року), який став першою спробою автора у великій прозовій формі. Перевидання вийшло у серії української урбаністики «Містами», яку започаткувало видавництво «Факт».

Він вважає, що поезія — жанр доволі маргінальний. І взагалі, вірш може написати кожен. Як доказ, студентам Острозької академії, у якій він викладає курс «Літературна творчість», розповідає історію про сеньйориту Велескес. Жінку, яка все життя працювала медиком, але ще за молодості написала пісню за назвою «Бессаме мучо». Можливо, і так. Проте не можна не зазначити, що чиїсь вірші читають, друкують, люблять, вчать напам’ять. Шанувальники творчості окремих письменників полюють за авторськими новинками. Отож, Олександр Ірванець, а йдеться саме про нього, — один із тих небагатьох, на чиї вірші «полюють» не лише поціновувачі поезії. ДЧ пощастило «вполювати» його самого.

ОЛЕКСАНДР ІРВАНЕЦЬ. РІВНЕ/РОВНО (СТІНА)
Одного разу, поїхавши до Західного Берліну, письменник Ірванець раптом побачив Стіну. Але не берлінський Мур, а Стіну, що розділила Україну й місто Рівне/Ровно на західну та східну частини. Ця візія згодом втілилася у “нібито роман” (вперше надрукований 2000 року), який став першою спробою автора у великій прозовій формі. Перевидання вийшло у серії української урбаністики “Містами”, яку започаткувало видавництво “Факт”.