Лілу після тебе

Коли читаєш повість «Лілу після тебе», що дала назву прозовій збірці Катерини Бабкіної, спершу здається, ніби це - просто черговий зразок української жіночої прози в найкращих традиціях жанру: розповіді про дівчат-підлітків і їхнє напівбогемне життя з невмілими пиятиками й саморобними легкими наркотиками; про дівчачі й хлопчачі мрії про життя не напів-, а насправді богемне, з дорогими автомобілями, фешенебельними нічними клубами та справжніми амфетамінами; про дещиці проявів «високого мистецтва» та Великого Інтернету (разом з його Америкою) в малому містечку; про неадекватні почуття до вигаданої особи тої самої статі; про дорослішання, про дитячу заздрість і «понти» тощо. Стандартний набір. Непрониклива пародія на відомий роман Софійки Андрухович, та й по всьому, начебто.

Це – неначе заходити у невеличку затишну крамничку, де поруч із звичними предметами розташувалися прозорі маски, гіпсові й порцелянові лялечки, котрі несподівано можуть виявитися здатними до того, щоб говорити. У крамничці грає джаз і пахне цигарками, там наливають кальвадос або шипшину. А ще там немає ні годинників, ні просторових орієнтирів, ба навіть літературні орієнтири там втрачаються, бо проза солодкаво-солоно пахне віршами, а жанр новели повільно від’їжджає від того, що нас привчили вважати новелою ще у школі. Це дуже химерна крамничка, здебільшого – для панянок (не для жінок і в жодному разі не для «бабів»), «хворих» на ледь романтизований «наїв» та любов до словесної майстерності. Вона називається «Лілу після тебе», її якось відкрила Катерина Бабкіна.

Із прізвищем «Бабкіна» можна брати ворожі дзоти, а не тільки українську літературу Нещодавно одна двадцятирічна лучанка, майбутній модельєр, попросила мене порадити видавництво, будь–яку книжку якого можна купити і не прогадати.
— А ти які книжки читала останнім часом? — поцікавилась я.
І вона взялася перераховувати, не називаючи авторів: «Зелена Маргарита», «Гальманах», «Тіло і доля», «БЖД», «Електронний пластилін»... Я засміялася і сказала дівчині, що вона вже й без моєї допомоги знайшла таке видавництво. «Прочитай іще й це», — додала, витягуючи з торби нову книжку видавництва «Факт» «Лілу після тебе» молодої письменниці Катерини Бабкіної.
Випускниця Інституту журналістики вже встигла видати на своїй малій батьківщині збірник віршів «Вогні святого Ельма». Крім київського «Факту», франківська «Лілея НВ» — одне з небагатьох українських видавництв, які ще видають поезію. «Лілу після тебе» — друга книжка мисткині, яку в літературних колах звикли сприймати як поетку.

«Лілу_після_тебе» — це повість про жінку та для жінки. Але не поспішайте ставити на неї тавро дамського чтива — ця оповідь не вписується в жоден із критеріїв жіночої прози. Так, книга має сюжет, але він настільки пронизаний тонким психологізмом та численними символами, що подекуди неважко у них заплутатися.