Кітч і література

...Власне, ця історія в неабиякий спосіб ілюструє ситуацію вже усталеного сприйняття кітчу. Справді, традиційно кітч звикли розглядати як явище масової культури, а отже вважати порівняно новим феноменом, що реалізується в подобі наслідувальних форм культурного виробництва. Більше того, кітч – це дублювання, що виконує функцію підміни, коли в наслідку виникає враження чогось кепського, на кшталт вірусу, який псує злагоджений стан справ...

1
Ми п’ємо горілку «Енеїда», відвідуємо перукарню «Конотопська відьма» і бачимо вивіску над магазином чоловічого одягу «Тарас Бульба». У кнайпі «Маруся» з колонок співають «Гайдамаки». Агенція з працевлаштування «Наймичка» обіцяє високу платню у країнах Середземномор’я. Те саме, але більш відверто, обіцяє агенція «Повія». Магазин дитячих іграшок «Лис Микита» влаштовує різдвяний розпродаж. Аптека «Привітання життя» пропонує ліки за найдоступнішими цінами. В асортименті – знеболюючі пігулки «Сонячні кларнети», снодійне «Осінні зорі». Навпроти антикварна крамниця «Стилет і стилос» зі зразками холодної зброї давніх і недавніх часів... А ще ж є станція донорських послуг «Кров людська – не водиця», масажний салон «Лісова пісня», тренажерний зал «Сонячна машина», служба знайомств «Кайдашева сім’я». Для тих, кому бракує адреналіну, пропонує екскурсію нічним містом турагенція «Діви ночі» з ексклюзивною програмою «Перверзія». Для екстремалів з-за кордону – тижневий курс «Польових досліджень з українського сексу». Для дослідників небесних сфер – подорож повітряною кулею «Літаюча голова»...

Приємно несподіванкою для гуманітаристики стала поява праці Тамари Гундорової «Кітч і література». Проблема кітчу в літературі провокує можливість критичного перегляду культурних питань, що вже були описані або згадувані раніше, а отже, вихід цієї книжки засвідчує той факт, що забуті культурні явища знову потрапили під сучасний науковий розгляд.

Книга «Кітч і література». Травестії – ще один крок у напрямку оновлення герменевтичного та історико-літературного канону, яким Т.Гундорова переймається у своїх попередніх працях. Текстуальні стратегії нарації історії української літератури модерної і постмодерної доби, застосовані в книзі, засвідчують рідкісну в нашому культурному просторі інтелектуальну свободу, розкутість, подекуди навіть «безбашенність» у виборі об’єктів дослідження та інтерпретаційних практик. Так народжується новий тип наукового мислення, який передбачає не громіздке нудне писання «суконною мовою», а грайливість думки і розважальність стилю. Книгу Т.Гундорової можна назвати травестією академізму, бароково-бурлескним вибухом радісних енергій, які, на жаль, так рідко супроводжують літературознавчу працю.

ІЗ ПОГЛЯДУ історії світової літератури очевидно, що після утвердження романтизму як напряму всі опінії про автономність мистецтва виявляються насправді психокультурною ілюзією. Вдало зімітовані симулякри (копії) – значно тривкіший вид мистецтва, здатний задовольнити смаки і “професійного” читача, й любителя.