УРИВОК

Марина Левицька
Два фургони

Присвячується збирачам молюсків на Моркам бей

But that I praye to al this compaignye,
If that I speke after my fantasye,
As taketh not agrief of that I seye;
For myn entente is nat but for to pleye.

Прошу всю чесну компанію пам'ятати:
Я говоритиму те, що тільки спаде на думку,
І хай не ображаються на те, що я скажу,
Бо мій намір – тільки лише розважити.

Джефрі Чосер, Пролог до оповіді Батської ткачихи (Кентерберійські оповіді)

Є одне поле: воно широке, трохи схилене на південь і тулиться біля довгого пагорба, що збігає у потаємну зелену долину. Її кутають щільні зарості глоду та ліщини, крізь які помережано шипшину та жимолость. Вранці долини овіває легенький бриз — ледь-ледь собі цілує повітря солоною свіжістю Ла-Маншу. І таке це повітря справді чудове, що присядеш там – і можна подумати, що ти в раю. А в полі стоять два фургони: чоловічий фургон і жіночий фургон.

Правда, якби це дійсно був рай, то була б і яблуня, гадає Йола. Але це не Едемський сад, а Англійський, і в полі настигає повно полуниці. А замість змія у них є Галушка.

Сидячи на сходинці жіночого фургона, фарбуючи нігті на ногах у яскраво-рожевий, як квіти фуксії, колір, маленька пишнотіла Йола дивиться, як «Лендровер» Галушки під’їжджає через ворота в кінці поля, і з пасажирського сидіння злізає новенька. Хоч убий, чесно, Йола не знає, чого вони прислали цю пухкеньку цяцьку завбільшки з два злотих, коли їм явно був потрібен ще один мужчина — краще цілком зрілий, але ще зі своїм власним волоссям, і гарними ногами, і спокійною вдачею, який не тільки збиратиме полуницю швидше, але ще й внесе приємну статеву гармонію у їхнє невеличке товариство, в той час як кожному видно, що ця маленька панна буде тут, як лисиця в курнику, і що всі мужчини змагатимуться за її ласку і не зважатимуть на справжню причину свого тут перебування, якою є збирання полуниць. Ця думка так дратує Йолу, що вона втрачає концентрацію якраз на середньому пальці ноги, і той стає схожим на невдало ампутований обрубок.
І ще ж постає проблема з місцем, роздумує Йола, вивчаючи нову дівчину, поки та виходить повз чоловічий фургон у поле. Хоча жінок тут більше, ніж чоловіків, жіночий фургон менший, просто будка із чотирма полицями для спання, яку, бува, беруть із собою в відпустку на Балтійське море. Йола, як супервайзерка, має певний статус, так що, звісно, у неї є своя окрема полиця. У Марти, її племінниці, — інша одинарна полиця. Дві китайські дівчини — Йола так і не розібралася з їхніми іменами — разом сплять на складаному подвійному ліжку, яке, коли його розкласти, займає всю підлогу. Ось і все. Більше ні для кого місця нема.
Четверо дівчат доклали всіх зусиль, аби в їхньому фургоні було світло й по-домашньому. Дівчата-китаянки приклеїли на стіни фотографії звірят та Девіда Бекема. Марта приклеїла біля Девіда Бекема зображення Чорної Матки Боски Краківської. Йола, яка любить, щоб гарно пахло, поставила в чашку букет польових квітів, шипшини, смілки та біло-золотої жимолості, які сповнюють повітря солодким ароматом.
Особливо приємна риса їхнього трейлера — це хитро придумані сховки: там є компактні комоди, хитрі полиці на рівні голови і скрині з декоративними ручками, в яких усе можна сховати. Йола любить, коли речі лежать у порядку. Чотири жінки навчилися вміло уникати одна одну, обгинати одна одну в тісному приміщенні із жіночою делікатністю, не так, як чоловіки, дефективні істоти, схильні до незграбності і займання зайвого місця, хоча, звісно, вони з цим нічого не можуть поробити, і в них є й гарні сторони, про які вона вам розповість пізніше.
Ця нова дівчина — вона стрибає прямо до фургона і кидає свою сумку посеред підлоги. Приїхала з Києва, каже вона й озирається навколо себе із посмішкою на обличчі. Ірина її звати. Вона виглядає стомленою й розтріпаною, від неї ледь віддає жиром від картоплі фрі. Де вона думає тримати ту сумку? Де вона думає спати? Чому вона взагалі посміхається? Ось що Йолі хочеться знати.