#1

1. Звісно, спостерігається. Хоча поки що не “семимильними кроками”, проте вже зараз помітно суттєві “зсуви”, і не як у анекдоті – “ще недавно стояв на краю ущелини, але з тих пір пішов далеко вперед”. Російькі книжки, про які так багато говорено, поступаються місцем на полицях книгарень та домашніх бібліотек вітчизняним. Українська книга стає більш якісною, можна сказати, красивою, професійно оформленою, більш доступною. Єдиний негатив спостерігається, напевно, скоріше у якості змісту, ніж поліграфії. Український книжковий ринок хоча й розростається власною продукцією, проте часто домінує масова література, кальки брауна-донцовой-ролінг-кінга-пєлєвіна. Бракує справді оригінальних творів.

2. Загальне враження більш ніж позитивне. Презентацій вистачало. “Догнали й перегнали”, я б так сказав, адже на всі, що цікавлять, потрапити неможливо – їх чомусь зовсім не узгоджували за часом, виходили численні накладки. Особисто я часто не знав, куди бігти – “чи до розумних, чи до красивих”. Якби організатори попередньо краще продумали цей момент, кількість емоцій і відвідувачів подвоїлась би. Крім того, поза Форумом (але, очевидячки, з приводу Форуму) відбувалася майже незліченна кількість перформенсів, екшенів і просто незвичайних подій, на які могли потрапити не охочі, а вибрані. Запрошень простим смертним не давали, дістати їх було надто складно. А піти ой як хотілося – позбирати літературно-культурні вершки дощовим вечором у затишній львівській кав”ярні! Ну, та це питання, напевне, самих організаторів ексклюзивних “свят”.
Ще одним недоліком Форуму є майже повна відсутність різноманітних конференцій, круглих столів, бесід, де видавці, письменники, меценати, представники держави мали б можливість обговорювати нагальні питання книговидавничого процесу, приймати рішення, у достатній мірі розкривати проблеми та інформувати ЗМІ.

3. Не вистачає якраз того, чого на Форумі забагато – черг на вхід і тисняви, як на футболі. Чи то кияни не люблять виставок, чи то виставки не люблять себе – не дуже поки що зрозуміло. З одного боку, кияни справді менш емфатично сприймають такого штибу заходи. З іншого – мало хто про них знає, адже столичні книжкові ярмарки себе майже не рекламують. Крім того, їм не вистачає львівського розмаху. Участь, як правило, беруть переважно українські видавництва, іноземних цікавих гостей, постаті яких приваблювали б відвідувачів, також не надто багато. Словом, немає реклами – немає тисняви та черг. Ще один важливий момент – організація заходу. Досі жодна установа у Києві не наважилася взяти на себе відповідальність за організацію книжкового ярмарку такого масштабу. Питання фінансів? Часу? Відсутності тих, хто хоче/хто може? Проте я вірю в те, що колись і Київ вибухне книжковим феєрверком, та навіть хай маленьким бенгальським вогником для початку. Головне, щоб це дійство не стало ідеолгічним і форматним плагіатом львівського Форуму.

Мішель КОКО, Вересень 26, 2007 5:33 p.m.