Круглий стіл «Малі форми великої літератури» з нагоди виходу книжки «Українська мала проза ХХ століття: Антологія».

Віра Агеєва
Українська мала проза ХХ століття. Антологія

20 березня видавництво «Факт» провело круглий стіл «Малі форми великої літератури» з нагоди виходу книжки «Українська мала проза ХХ століття: Антологія».
Модератором заходу був Леонід Фінкельштейн, який наголосив на тому, що це не презентація книги, а саме бесіда щодо питання про малу прозу в літературі: який статус має цей жанр по відношенню до роману та інших літературних жанрів.
Антологія «Українська мала проза ХХ століття» — книга унікальна, адже подібний проект пробували зробити тільки у 70-х роках минулого століття, але тоді до антології увійшли твори «ідейно правильні». Ця ж книга представляє 30 авторів, що дають повноцінне та різнобічне зображення української літератури за ціле століття. Це перша спроба відтворити український літературний канон — не «закам’янілий» і «задубілий», а «живий». Знахідка антології також полягає у тому, що 14 сучасних письменників та літературознавців (серед них присутні на зустрічі Людмила Таран, Володимир Панченко, Іван Андрусяк, Ростислав Семків) кожну постать представляли через «есеїстичні кліпи», тобто особистісні рефлексії щодо біографії автора, його творчості та взагалі письменницького ореолу.
Віра Агеєва, упорядник антології, зазначила, що ця книга для неї була спробою розставити власні читацькі пріоритети на зразок канону українського модернізму, складеного Миколою Євшаном на початку ХХ століття. «Перелапативши багато літературного мотлоху, я намагалася відібрати тексти, читати які було б насолодою, і в жодному випадку не примусом».
Іван Андрусяк на запитання Леоніда Фінкельштейна, наскільки сучасна українська проза відповідає приписаній їй характеристиці «прози поета», відповів, що проза в багатьох вимірах все одно є поетичною, тому різниці в образності немає, «головне, аби це була література». Людмила Таран на запитання модератора щодо сучасної поезії та інтерференції її з прозою зазначила, що наявна тенденція перетікання форм з утворенням нових. «Щодо антології, то її особливість полягає в тому, що, здавалося б, суб’єктивний канон упорядника абсолютно збігся із вмістом моєї особистої бібліотеки». Це підтверджує явище створення усталеного літературного канону, як додав Володимир Панченко, адже «поєднання індивідуальних канонів і створює загальний».
Тамара Гундорова погодилася із Леонідом Фінкельштейном, що мала проза складає обличчя української літератури ХХ століття, однак не слід нехтувати й українськими романами, які цілком варті того, щоб видати серію «Роман ХХ століття». Вона також відзначила, що її як літературознавця дуже потішив хронологічний покажчик виходу творів в антології «Українська мала проза ХХ століття», що показує «пульс літератури».
Ростислав Семків ще раз підкреслив величезне значення виходу антології, підтвердивши словами Джерома Д. Селінджера, який вважав, що романи та повісті — це для Голлівуду, а справжня література — це саме мала проза.

Коментарі

Залиште коментар